Москва вісімдесятих — безпардонна, просякнута столичним гонором, байдужа, огидно вихована. Місто без правил, у якому для юних провінціалів існує лиш одне правило: вистояти.

Щойно помер Брежнєв, іще триває Афганська війна, а героїня опиняється в самісінькій гущавині літературної тусовки, де нетверезо клубочаться майбутні класики концептуалізму й постмодернізму російського розливу.

Серед цих «учителів цинізму», в ностальгійному Задзеркаллі, героїня знаходить кохання, а з ним — і пронизливу гостроту погляду.